Поблизу села Любимівки, обабіч осфальтівки, що веде до Нехворощі, розміщений новелнчкий лісок. В ньому з датшіх часів джебоніе джерело. Справа в тім, що вода в цьому животоці напрочуд смачна й холодна. Тому-то чималії проїжджих зупиняють автомобілі і спускаються до вибалку, на якому знаходиться лісок, щоб скуштувати цілющої джерелиці.
 

А в селі Жирнівці, прямо біля дороги, поблизу вибалка, б'ється джерело. Воно щедро обдаровує водицею перехожих і проїжджим. Пригадую, як минулорічного літа .ми тут зупинялися, щоб їгголити спрагу. Під'їжджаємо, коли вже п'ють джерелицю робітники райсіль-госпенерго. Дивимось, вони наповняють нею на дорогу фляги.
 

Як засвідчують місцеві жителі, сюди за водою нерідко приїжджають люди. Особливо це можна було помітити позаминулого літа, коли «наслідок засухи в багатьох селах повисихали або ж набагато обміліли водою колодязі 1 криниці.
І дуже добре, що в нашому районі є люди ентузіасти, які Дбають про відродження животоків. Серед таких краєзнавець, вчитель Селещинської середньої ніколи Валерій Яко зич Іваняков. Це по його ініціативі були розчищені сім замілідих селещинських джерельця.
 

Впевнений, що саме ця корисна й так необхідна справа зробила чималий виховний вплив на дітей, на прищеплення їм любові до природи і рідного краю, вироблення рис вболівання і турботи про замілі-лі животоки, відродження краси і величі всього того, що нас оточує.
 

Також по ініціативі Ікаиякова В. Я. і при активній допомозі Селещинської агрофірми було здійснено розчищення частини річки Тагамлик. Це зроблено з метою використання цієї дільниці річки для пляжу для дітей, зокрема для навчання їх влітку плавати.
 

Звісно, проблему розчищення замілілих животоків Тагамлика на цьому не вирішено, проте радує факт, що не тільки на словах, а й на ділі щось робиться для поліпшення справи охорони 1 відродження природи.
 

Не один раз доводилося мені спілкуватися із головою колективного господарства з Рясьок Олексієм Антоновичем Білаєм. Що цікаво, гак це те, що він, як власні пальці, знає місцеві джерелиці. Нарахував близько 120 різноманітних озерець, що оточують Надорілля. Тоді поцікавився тим, яв йому вдалося зробити такий перелік.
 

Була нагода політати на вертольоті. Ось тоді й порахував, — відповів. До цього додам, що Олексій Антонович знає, де і в якому місці знаходяться замілілі джерельця, де і в якій криниці якого смаку вода на якому озері більше чи менше поселяється тих чк інших птахів.
 

Слухаєш цю людину й переконуєшся в тому, що щедра й багата вона душею, що серцем 1 всім Полум'ям душі вболіває за мальовничість рідного краю.
 

Пригадую, як років 12 тому мені довелося побувати на гостинах у Малій Нехворощі. Що в цьому селі не сподоба'лося, так це те що вздовж нього простяглися темні і глибокі вибалки а то й круті горби.
 

А п'ять років тому випала нагода брати інтерв'ю у голови місцевого колгоспу «Іскра»' Василя Павловича ГІоповича.

Вели мову про соціальний розвиток села. І тут він якось обмовився:
 

— А ще побудували греблі, бо люди, та і ми в правлінні вирішили, що село без ставка не може існувати.
І дійсно, окрасою для Малої Нехворощі став цілий каскад ставків і на місці замілілої річки Нехвороіцанки ожили животоки. Тепер влітку тут ніжаться водою і дорослі, і діти. А ще є можливість порибалити. І, безсумнівно, радує те, що на Малонехворощанських берегах поселяються чимало птахів, які з ранньої весни й до пізньої осені радують слух піснями.
 

На жаль, ще чимало на території нашого району замулених джерел і замілілих криниць, які, доки не пізно, треба відновлювати. А отже відроджувати чисті животоки. ,-
 

Як відомо, кожен по своєму залишає про себе пам'ять. Той посадив дерево, той — виростив сина, інший — викопав чи відродив десятки криниць або джерел. Добре було б, коли кожен з нас та залишив про себе хороший слід на землі.
 

Джерела, колодязі, криниці. З великим пошанівком оспівано їх у піснях, опоетизовано в прислів'ях, возвеличено в легендах. Не випадково їх з особливою ретельністю охороняли і прикрашали в давнину.